Кандидати повірили куплені ними рейтинги, головне, щоб не повірив виборець

Нещодавно, їдучи у таксі вперше почула політичну рекламу на радіо.

Один кандидат голосом Кашпіровського запевняв виборця, що у нього вже 100500% підтримки і тому треба голосувати за нього, щоб не було другого туру (щоправда не пояснив нашо йому ще виборці потрібні, якщо він такий крутий дядько з таким крутим рейтингом). Представники другого билися в істериці “рейтинги брешуть, не вірте!”.

Рекламу всіх інших кандидатів вліпили після цих двох, ніби між іншим – типу не рахуються.

За кілька тижнів запустили вже наступну технологію – т.зв. лідери думки в один голос почали казати, що для країни вкрай важливо провести вибори в один тур.

Можливо хтось з цих лідерів думки щиро вважає, що своїми заявами врятує країну… Мені шкода цих “лідерів”, ібо вони виконують ту ж роботу, що і їх продажні колеги, тільки безкоштовно.

Фішка технології проста, як двері. Довірливий виборець подивиться куплений рейтинг і скаже: “Ну і добре, що у дядька 55% голосів – я все рівно проголосую за опонента, бо я хочу за нього проголосувати”. Але якщо у цього виборця лишилися якісь патріотичні нотки у світогляді, то послухавши заяву якогось “герою Майдану, що на сцені стояв, довго стояв, мерз і не хотів злазити” про те, що якщо вибори не закінчаться на першому турі – вони не закінчаться ніколи, на територію України посиплеться метеоритний дощ і бомби Путіна, мертві встануть з могил і у Дніпрі заведуться отруйні медузи – виборець злякається і проголосує за того, кому намалювали більшу паличку в “рейтингу”.

Чому технологія це лише технологія? Бо у цій країні рейтингу 55% немає навіть у Ісуса Христа. І навіть якби він балотувався, то ті перші два кандидати зняли б його з  виборів, волаючи, що він іде у політику використовуючи родинні зв’язки. І поки він би їздив по областях проповідувати на віслюкові – дядки на мерседесах обганяли б його і перед кожною зустріччю з виборцями анонсували те, що то він не такий скромний, а просто – голімий популіст.

Друге: демократія в цій країні не загнеться на другому турі виборів. Вона загнеться, якщо люди не голосуватимуть за тих, за кого хочуть голосувати. Не можна дозволяти технології перешкоджати народові керувати цією державою. Якщо захоче народ – турів має бути хоч один, хоч два, хоч десять. Якщо захоче – можна ще позачергові вибори влаштувати. Ключове тут – якщо захоче народ.

Про кінець світу через другий тур: ми пережили десяток кінців світу – жоден, здається ще не стався. Якщо майя помилилися – політтехнологи теж можуть.

Путін, як головний чинник цього “кінця світу” може натиснути на червону кнопку у будь-який момент. Це не залежить від виборів і турів. Це залежить від того, з якою інтенсивністю злягатимуться мухи у його голові. Але є один факт, який заслуговує на повагу – поки на злощасну кнопку він не натискав, тож нема жодних гарантій, що колись таки натисне.

Головне право людини, дане їй богом – право вибору. Якщо українці відмовляться від нього, злякавшись технологій – тоці це і справді буде кінець усьому, за що у всі часи існування цієї країни боролися найкращі її громадяни.

Ганна Сінькова
для ІНФОРМАТОРа