Безпека найбільших ЛГБТ-подій України: як комунікують активісти і поліція?

Багато часу пройшло з червня 1969 року, коли прокотилися Стоунвольські бунти проти поліції, ставши подією, що ознаменувала початок масового руху за дотримання прав людини для ЛГБТ не тільки в США, а й в усьому світі.

Водночас, не так багато часу минуло з 2012 року, коли поліція не змогла забезпечити безпеку Маршу рівності у Києві, який так і не відбувся через загрозу сутичок з противниками акції.

То чи можна назвати взаємодію поліції й ЛГБТ-спільноти в Україні партнерською? Говоримо із ними про проблеми комунікації та безпеку при проведенні заходів.

Що за лаштунками ЛГБТ-подій?

У листопаді 2019 року на Михайлівській площі у Києві відбувся Транс-Марш, присвячений Міжнародному дню пам’яті трансгендерних людей, які загинули через трансфобію. Тоді Марш охороняла Нацполіція, зокрема поліція діалогу та кінна поліція. Противники заходу намагалися прорвати захисний кордон. Пізніше, в поліції повідомили, що за протиправні дії було затримано шість осіб.

Однак за рік до цього, Трас-Марш був зірваний. Олена Шевченко директорка ЛГБТ-організації “Інсайт” вважає винними поліцію: “Це був провал поліції, яка наполегливо поміняла місце збору за 10 хвилин до початку акції, також вони не розрахували свої сили, їх було дуже мало, а противників акції набагато більше”.

На її думку, противники добре мобілізувалися на контракцію, тому що поліція не провела превентивної роботи. Крім того, Олена Шевченко вбачає в цьому й політичні мотиви.

“Ми й досі думаємо, що можливо це не просто так було зроблено. В антимітингах брали участь навіть народні депутати. Тоді поліція просто силоміць заштовхнула нас до метро. Я вважаю, що все залежить в нашій країні від політичної волі, так би мовити від “вказівки зверху”. Тому що проводити безпечно ЛГБТ-події поліція вміє. Наприклад, у цьому році поліція на Трас-марші відпрацювала дуже добре”, – говорить вона.

Активістка розповіла, що до початку акції із поліцією була проведена серйозна підготовча робота, яка тривала кілька тижнів. На зустрічах із поліцією обговорювався маршрут та відходи у разі провокацій. Однак, це не допомогло і захід був зірваний.
“Змінюється одна людина і потрібно починати все знову”.

Активісти зізнаються, що комунікація із поліцією наразі не є сталою, а базується скоріше на особистому знайомстві і контактах.

“Це є викликом для нас, тому що змінюється одна людина і потрібно починати все знову. Йдеться не тільки про поліцію, але й про організаторів ЛГБТ-заходів”, – розповідає Руслана Панухник, директорка ГО “КиївПрайд”.

Фото – Руслана Панухик

ому не зважаючи на контакти й багаторічну співпрацю з поліцією, ЛГБТ-організації вимушені залучати до комунікації посередників. Сьогодні такими посередниками виступають міжнародні організації.

Антон Левдик, представник ЛГБТ-організації “Точка Опори ЮА” розповідає, що під час проведення однієї із ЛГБТ-подій, був розголос місця проведення. Активістам довелося залучили міжнародні організації. Тоді включились CDC Center for Global Health та ОБСЄ, які сконтактували із поліцією.

“Після цього мені вже сама телефонували представники поліції і запитували чим допомогти. Комунікація була чітка і дуже коректна. Правда, все залежало від конкретних людей. Наприклад, були такі, які по пів години довго і нудно розповідали, що вони не хочуть проблем і хочуть, щоби все було спокійно, так наче це залежить від нас. Були ті, які хваталися за голову, коли чули, що в нас запланований перфоманс в трусах”, – згадує ЛГБТ-активіст.

Представниця КиївПрайду Руслана Панухник підтверджує важливу роль міжнародних організацій. За її словами ОБСЄ, Freedom House, Amnesty International, Консультативна місія ЄС були залучені до фасилітації діалогу між ЛГБТ і поліцією при проведенні КиївПрайду.

“В цьому році ми хотіли збільшити маршрут маршу, зважаючи на збільшення кількості учасників і учасниць маршу. Нам довелося підіймати усі наші міжнародні контакти, щоби достукатися до поліції. Нам відмовляло в комунікації вище керівництво. Ми спілкувалися тільки на рівні виконавців, які не приймають рішення. Це була кризова ситуація і тільки завдяки міжнародним партнерам марш відбувся за таким маршрутом”, – говорить вона.

“Не бажання поліції йти на конфлікт із місцевими силами…”
Олексанр Зінченков, представник ЛГБТ-організації “Наш світ” розповідає, що його організація мала проєкт по проведенню круглих столів для поліції та органів місцевого самоврядування з питань дотримання прав ЛГБТ-спільноти та інших дискримінованих груп. Вони провели близько 10-15 різних круглих столів в регіонах. Всі вони пройшли спокійно, за винятком двох, які так і не відбулися, а також одного, який взагалі зірвали.

“Ті, які не відбулися. Це був Ужгород. Буквально через тиждень після того печально відомого 8 березня, коли облили фарбою Валентину Коваль. Після цього випадку нам різко відмовила локація проведення заходу – готель. В нас є підозра, що саме від місцевої поліції тоді було побажання, щоби нам відмовили в приміщенні”, – зізнається активіст.

За словами Олександра Зінченка схожа ситуація відбулася у Львові. Крім того, був зірваний круглий стіл у Вінниці. Буквально за кілька хвилин до початку події місце проведення оточили ультраправі активісти.

“Тоді поліції було багато, вона швидко приїхала. Однак, максимум, що вона змогла зробити – це розвести сторони. Тобто не дати на нас напасти й вивести із цього приміщення. Ми думаємо – це було небажання поліції йти на конфлікт із якимись місцевими силами”, – вважає представник ЛГБТ-організації “Наш світ”.

Спроби “Наш світ” відстояти в суді цю справу і відкрити кримінальне провадження по факту зриву круглого столу у Вінниці нічого не дали. За словами активіста ця справа не зрушила з мертвої точки.

Андрій Ткачов, помічник голови Національної поліції України звертає увагу, що поліція запобігає масовим сутичкам. Однак, вважає неправильним, що в законодавстві України відсутнє поняття “злочини на ґрунті ненависті”.

“Це дуже важко, і ми не можемо навчити тих же слідчих, які ці злочини можуть кваліфікувати і далі розслідувати. Якщо когось поб’ють під час таких заходів, ми зможемо це кваліфікувати лише як нанесення тілесних ушкоджень. Однак, тут же ще були обтяжувальні обставини, які зараз не зафіксовані у Кримінальному кодексі.”, – говорить поліцейський.

“Це все заважає ефективності роботи поліції, виходить що винні не покарані, а якщо вони не покарані, то це розповсюджується далі і стає ще більшим. Як наслідок, нам доводиться витрачати ще більше сил на протидію”, – підсумував помічник голови Національної поліції України.

Словосполучення “ЛГБТ-військові” є своєрідним тригером
Святослав Шеремет, координатор оргкомітету Національної ЛГБТІ-конференції був шокований, коли після включення до програми відкритого заходу “ЛГБТ — військові, ветерани та волонтери — безправні захисники”, стало відомо, що у праворадикальних групах здійнялося обурення та їх дописувачі почали обговорювати фізичний зрив заходу.

“Словосполучення “ЛГБТ-військові” є своєрідним тригером, і на нього вельми гомофобно реагують. Закономірно, що після анонсу на телеграм-каналах анти-ЛГБТ-спрямованості почали лунати гомофобні заклики”, – зізнається активіст.

За словами активіста оргкомітет звернувся з письмовим повідомленням безпосередньо до столичного управління Національної поліції. Крім того, він поінформував про ситуацію керівництво Нацполіції по приватних каналах, а також були залучені комунікаційні ресурси місії ОБСЄ в Україні, представники й представниці якої мали бути на конференції.

Як результат, під готелем працювали поліцейські наряди. Протягом дня організатори отримували повідомлення про ситуацію.
“Не впевнений, але пригадую інформацію про нібито спробу несанкціонованого проникнення на територію конференції. Людина була без бейджика і не значилася в списках. Ця співпраця з поліцією продемонстрував здатність правоохоронців забезпечувати належний правопорядок навколо ЛГБТІ-заходів, причому заходів не відкритих і не вуличних, натомість заходів конференційного типу”, – говорить Святослав Шеремет.

Святослав Шеремет

Стало краще з реформою поліції

“До 2016 року взагалі була не можлива будь-яка комунікація чи нормальна співпраця ЛГБТ-активістів з поліцією, тому що нас або ігнорували, або намагалися відмовити проводити КиївПрайд. Інколи навіть залякували…”, – згадує Руслана Панухник, організаторка КиївПрайду.

Вона розповідає, що починаючи саме із реформою поліції та зміною керівного складу, почалися позитивні зрушення. “Щонайменше – це з нами радяться і ми разом намагаємося знайти спільні знаменники і конструктив в тій ситуації, в якій ми є”, – додає активістка.

Погоджується із представницею КиївПрайду і Олена Шевченко, директорка ЛГБТ-організації “Інсайт”. На її думку, за останні 5 років відбулися значні зміни: “Навіть можна сказати так, що з кожним роком наш досвід говорить про те, що стає взаємодія кращою”.

На думку Андрія Ткачова, помічника голови Національної поліції України, вся справа у функціонуванні окремого підрозділу поліції, який називається “Поліція Діалогу”.

“Якщо зараз йдуть масові заходи, такі як КиївПрайд чи ХарківПрайд, то ми створили і функціонує окремий підрозділ поліції, який називається “Поліція Діалогу”. Тобто поліція не лише стоїть і охороняє публічний порядок, але й є окремо навчені поліцейські, які спілкуються, наприклад, із представниками радикальних рухів для того, щоби запобігати якихось сутичок”, – говорить поліцейський.

Помічник голови Нацполіції підкреслює, що значні сили завжди виставляються на охорону публічного порядку під час заходів, які пов’язані із правами ЛГБТ.

Як налагодити комунікацію між поліцією і ЛГБТ-активістами?

На думку Святослава Шеремета потрібний практичний алгоритм взаємодії.
«Суть, на мою думку, в тому, щоб з обох сторін були призначені фокал-пойнти — контактні особи: одна — з боку Нацполіції, друга — з боку ЛГБТ, і вони мають бути доступні для взаємного зв’язку цілодобово. Крім того, поліція спільно з суб’єктами прайд-руху може узагальнити алгоритми співпраці та забезпечення громадського порядку в контексті акцій ЛГБТ-спрямованості. До речі, це рекомендовано рішенням 12-ї Національної ЛГБТ-конференції», – говорить активіст.

Схожа позиція і в Олени Шевченко, на її думку, поліція має створити стратегію взаємодії та мати чіткий алгоритм роботи при охороні мирних зібрань. «Важливо також вести превентивну роботу з радикалами та передавати дані до СБУ», – підсумовує вона.

Олена Шевченко

На думку поліцейського Андрія Ткачова необхідно вивчити досвід інших країн, а також він вважає, що комунікаційна стратегія має бути загальна, по напрямках, а в рамках неї також по взаємодії із ЛГБТ. «У багатьох стереотипів повно, то зрозуміло як вони побудують взаємодію. А якщо будуть загальні стандарти, то всім доведеться їм слідувати», – переконаний поліцейський.

Водночас, на думку Руслани Панухник окрема додаткова стратегія ще більше забюрократизує систему: «На мою думку, на жаль, незважаючи на те, що комунікація будується на особистих зв’язках – це єдиний дійсно ефективний формат кооперації із правоохоронними органами на даному етапі».

Активістка вважає, що лише співпраця із союзниками, а також їх поступове розширення серед людей, які приймають рішення, разом із напрацюванням кращих практик взаємодії з поліцією, зможуть змінити ситуацію на інституційному рівні.

Підготувала Ліза Кузьменко

Матеріал створено за підтримки Freedom House в Україні

загрузка...

Реклама