«Червоні лінії» для Зеленського або мітинг імені Петра Порошенка

Петро Порошенко більше не приховує свого бажання бути головним опозиціонером як у парламенті, так і на вулиці.

Сьогодні, 8 грудня, на Майдані Незалежності пройшла акція протесту «”Червоні лінії” для Зеленського». Тисячі людей зібралися у центрі столиці, аби застерегти Володимира Зеленського від перетину «червоних ліній» на саміті у Парижі. Окреслені ними «лінії» містять, зокрема, пункт про недопущення проведення виборів на окупованих територіях Донбасу до виконання «безпекового пакету» Мінських домовленостей, який фактично є складовою «формули Штайнмаєра», на реалізацію якої раніше погодилася команда президента.

Що ж, акція закінчилася, люди розійшлися. Пора підбивати підсумки.

Перше. Вразила величезна кількість прапорів «Європейської солідарності» і «Свободи». Ними була засіяна вся площа. Складалося враження, що на Майдані проходить партійний мітинг, а не загальнонаціональне віче. Виникає питання: а яку, власне, ціль переслідували організатори мітингу – заявити про себе чи донести до президента свої застереження щодо «нормандської зустрічі»? Якщо нагадати про «червоні лінії», то для чого було тягти на Майдан стільки партійної символіки?

Фото – прес-служба Петра Порошенка

Друге. Анонсованого кілька днів тому об’єднання зусиль «Голосу», «Батьківщини» і «ЄС» для «боротьби з капітуляцією Володимира Зеленського» не відбулося. На площі не було видно партійної символіки ні «Голосу», ні «Батьківщини». Серед спікерів, які виступали зі сцени, не було представників «Голосу», а «Батьківщину» представляв Володимир Яворівський, який вже шість років як не народний депутат. Зате спікерів з числа націоналістів і близьких до Порошенка політиків було під два десятки. Амбіції партійних лідерів знову перемогли і навіть «загроза капітуляції» не об’єднала їх.

Третє. Петра Порошенка на мітингу було занадто багато. Мало того, що «порохоботів» виступало більше ніж достатньо, так ще й Петру Олексійовичу доручили завершувати захід.

Поява Порошенка на акції не стала неочікуваною. Він прагне бути головним опозиціонером як у стінах Верховної Ради, так і на вулиці, а тому не опустив нагоди покритикувати владу з головної площі країни. Щоправда, п’ятий президент не розуміє одну важливу річ – Майдан любить один раз. У 2004 році Юлія Тимошенко була улюбленицею Помаранчевої революції, зате через дев’ять років Майдан відштовхнув лідерку «Батьківщини» і навіть статус «головного в’язня режиму Януковича» не допоміг їй. «Зірковий час» Петра Порошенка був на Революції гідності. Спроба екс-президента знову влюбити у себе вуличний протест може рано чи пізно стати причиною остаточного краху його політичної кар’єри.

***

А тим часом на Банковій знову збираються протестувальники. Під Офісом президента вони планують залишатися до завершення паризького саміту. Давайте разом дивитися, хто прийде цього разу – волонтери, ветерани, пересічні українці чи партактив.

Мар’ян Ощановський

для ІНФОРМАТОРа

загрузка...

Реклама