Доброволець та колишній сільський голова збудував три каплиці ПЦУ на Донбасі

Колишній сільський голова з Івано-Франківщини, воїн-доброволень Михайло Федорович організував будівництво трьох каплиць ПЦУ на Донбасі.

Про це розповів кореспондент АрміяІнформ.

Як зазначає автор, під час недавнього перебування в механізованому батальйоні, який утримує лінію зіткнення неподалік Бахмутської траси, йому потрапив на очі неординарний чоловік. Його важко було не помітити.

“Високий, кремезний, з козацьким вусами і таким же «оселедцем». Михайло Федорович — батько чотирьох дітей і вже дідусь, у мирному житті односельці тричі обирали його головою села Сороки на Івано-Франківщині. Він — активний учасник Революції Гідності. Саме після Майдану патріот зрозумів, що незалежність країни скоро доведеться боронити зі зброєю в руках. Тому свідомо і добровільно пішов у військкомат, а звідти — в бойову бригаду.

Починав головним сержантом механізованої роти, згодом став головним старшиною батальйону, а тепер “Батя”, як по-доброму його називають побратими, обіймає посаду офіцера управління батальйону”, – зазначає автор.

“Батя” суворий на вигляд, але добрячої душі людина, готовий прийти на допомогу, підтримати, порадити й навчити.

Саме він був серед ініціаторів будівництва вже трьох капличок ПЦУ на Донбасі. Першу в червні 2017-го волинські піхотинці звели у Станиці Луганській, другу — в Золотому-3, а у 2019-му — в селі Світличному. Михайло Федорович був ініціатором і координатором цих проєктів між волонтерами, духівництвом і командуванням. А ще, звісно, і будівельником.

“Там, де ми, українські захисники, — там мир, спокій і злагода. Ми проводимо лагідну українізацію місцевого населення. Тут дуже багато людей, які щиро люблять Україну, і ми допомагаємо їм пережити нелегкі часи воєнного лихоліття”, — ділиться Михайло Федорович.

Шість років на війні, безліч ротацій на Схід, важкі бої під Мар’їнкою, Красногорівкою, Катеринівкою, у районі Золотого-4 і Хутора Вільного не додали здоров’я ветерану. Але він планує захищати Україну і далі. От тільки сумує, що донечка, якій було всього три роки, як тато пішов на війну, виросла практично без нього.

А ще Михайло Федорович пише вірші — про побратимів, бойовий батальйон і бригаду. Ось такий він — суворий, романтичний, грізний на вигляд, і добрий душею, справжній українець та патріот, нащадок козацьких традицій.

загрузка...

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.