Між миром і капітуляцією: що не так з планом Єрмака?

Навіть якщо припустити, що генеральна лінія «мирного плану Зеленського» правильна, то на даному етапі його реалізація містить важливий недолік. Домовленості Єрмака-Козака передбачають лише вирішення політичних пунктів такого плану. Безпекові у них не згадуються ні словом!

Більше п’яти років Україна в рамках Трьохсторонньої контактної групи у Мінську та Нормандського формату безуспішно намагається вирішити питання встановлення миру на Донбасі. За весь цей час Києву не вдавалося досягти хоч якихось значних результатів. Така ситуація не могла влаштувати Володимира Зеленського, тому він вирішив перезапустити і прискорити процес завершення війни.

Стан «ні миру, ні війни», який встановився на Донбасі за Петра Порошенка, видався неприйнятним для чинного президента. Він прагне стабільного миру. Ключова причина, чому на сході України вже п’ять років «ні мир, ні війна», у тому, що команда екс-президента відмовлялася переходити до політичної частини врегулювання військового конфлікту до імплементації безпекової частини. Тобто, ніяких виборів на окупованих територіях і постійно діючого закону про «особливий статус Донбасу», поки з окупованих територій не будуть виведені військові формування інших країн, а вся лінія українсько-російського кордону не опиниться під контролем Києва!

В ім’я миру Зеленський вирішив «зійтися по середині» та пристав на так званий «план Штайнмайєра», який фактично означає одночасне виконання безпекового і політичного питань. Передбачалося, що Київ проводить вибори на окупованих територіях, у день виборів починає брати під контроль кордон, а завершує – коли вибори будуть визнанні ОБСЄ і ЦВК. Водночас Зеленський запропонував змінити склад представників ОРДЛО у переговорах в Мінську. Ініціатива президента полягає в тому, щоби інтереси ОРДЛО представляла не самопроголошена влада «Д/ЛНР», а жителі окупованих територій і переселенці.

У п’ятницю, 13 березня, ми дізналися, як на практиці починає втілюватися у життя «формула Штаймайєра». Як з’ясувалося, 11 березня у Мінську голова Офісу президента України Андрій Єрмак та заступник керівника Адміністрації президента РФ Дмитро Козак погодили документ, який передбачає створення Консультативної ради у рамках Трьохсторонньої контактної групи. Консультативна рада, якщо її створення буде погоджене 25 березня на наступній зустрічі у Мінську, має складатися з 10 представників України, 10 представників ОРДЛО та по одному спостерігачу від РФ, Франції, Німеччини і ОБСЄ. Рішення ради нестимуть рекомендаційний характер і прийматимуться ¾ від її складу.

Відповідний «план Єрмака» вже зазнав чимало критики як зі сторони опонентів влади, так і зі сторони народних депутатів фракції «СН». Головні аргументи критиків: а) Україна погодилася на прямі переговори з ОРДЛО, а значить визнає незаконну владу бойовиків; б) РФ зі сторони конфлікту стає спостерігачем, що в подальшому може призвести до скасування антиросійських санкцій.

Навіть якщо відкинути вищенаведені аргументи опонентів Консультативної ради і припустити, що генеральна лінія «мирного плану Зеленського» правильна, то на даному етапі його реалізація містить важливий недолік. Ми ж не забули, що «план Штайнмайєра» де-факто пропонує одночасну імплементацію безпекових і політичних питань щодо вирішення конфлікту на Донбасі? Так от, домовленості Єрмака-Козака вміщають у собі лише політичні питання. Безпекові у них не згадуються ні словом!

Окей, можна погодитися з тим, що нам потрібен результат, а тому можна скільки завгодно не визнавати «Д/ЛНР», але питання виборів і закону про «особливий статус Донбасу» не просунеться без прямого діалогу з представниками ОРДЛО. Ну справді, не говорити ж Києву про вибори на окупованих територіях з РФ… Але є важливе «але». З ким, як не з РФ нам говорити про виведення з окупованих територій збройних формувань?! І не з бойовиками ж нам домовлятися про взяття українсько-російського кордону під контроль Києвом!

Якщо влада в особі Андрія Єрмака вже взялася за реалізацію «формули Штайнмайєра», то 11 березня на зустрічі з Козаком для збереження паритету необхідно було домовитися про створення одразу двох Консультативних рад. Друга рада мала б складатися з представників України, Росії та спостерігачів від Німеччини, Франції і ОБСЄ та займатися безпековими питаннями. Результативність роботи «ради по виборах» можна було б поставити у залежність від роботи «ради по кордону».

Не варто забувати про ще один принциповий момент. Єрмак пообіцяв, що у Консультативній раді зі сторони ОРДЛО братимуть участь переселенці і жителі окупованих територій. При цьому погоджений ним документ передбачає, що ОРДЛО самостійно визначатимуть своїх представників у раді. У який тоді спосіб до складу ради зможуть потрапити люди, які не представлятимуть інтереси бойовиків – не зрозуміло. Єрмак може десятки разів повторити, що половина представників ОРДЛО у Консультативній раді будуть проукраїнськими, але поки він не запропонував механізм реалізації такого задуму, його слова залишатимуться лише словами.

І так, що ми маємо на виході. Влада пропонує відкласти на потім вирішення проблеми відновлення контролю над кордоном, а наразі поговорити з лояльними до РФ представниками ОРДЛО про вибори та інші політичні питання. Подібний сценарій справді може змінити ситуацію на Донбасі. Замість стану «ні війни, ні миру», війна на Донбасі буде заморожена на умовах Росії, а контрольовані Москвою території зазнають гібридної реінтеграції в Україну.

Мар’ян Ощановський

для ІНФОРМАТОРа   

загрузка...

Реклама