Сергій Чаплигін: Анатомія лібералізму. Ілюстрація №9

Модерн спричинився до розвитку людини та суспільства, для виходу їх на новий еволюційний виток. Але позбутися міфу він не зміг.

Він всього лише замінив одну форму міфу (станово-релігійну) на інші (класово-економічну, расово-антропологічну, ринково-фетішистську), пройшовши шляхом жорстоких експериментів в XX столітті.

Яке було завдання модерну?

Звільнення людства від традицій та забобонів. Тому весь пафос філософії модерну полягав у звільненні. Не тільки від Бога, як інстанції, що передує суб’єкту-об’єкту, але від усіх аспектів ірраціональності – міфів, сакральності, вірувань…

Макс Вебер назвав це «entzaubern» («розчаровування») та «entzauberte Welt» («розчаровуваний світ»). Світ, якого позбавили священного виміру.

Саме це було завданням модерну: «розчаровування світу» – звільнення від всього «незрозумілого». Це «звільнення» від того, що робить світ по-справжньому живим. Тому модерн «вбивав» Бога, послідовно і нещадно.

У міру того, як людина справляється з цим завданням, вона в якийсь момент разом з Фрідріхом Ніцше каже: «Бог помер, ми вбили його – ви і я».

І на місці звільнених просторів людство починає будувати Вавилонську вежу. Адже тепер  немає заборон. І людство  будує техніку, досконале суспільство, говорить про те, що необхідно скасувати існуючі споконвіку основи, касти, стани, і взагалі звільнити людський імпульс.

Той, колишній світ ще був створений Богом. І людина в ньому була рабом. Тепер вона почала творити свій власний світ, в якому стала паном.

Побудований новий світ? Так, побудований. Гуманістична програма здійснена (і в своїй деструктивній, і в своїй конструктивній фазі): Бога немає, людина живе відтепер в створеному нею самою світі.

Але гуманізм модерну («прогресивна» ідея вищої цінності людини замість «реакційного» міфу про Бога) чомусь не спрацьовує. Весь цей інфернальний рух в ХХ столітті доходить до свого логічного завершення – світ лишається без Бога та з людиною в якості речі (зарання прорахованою та абсолютно нецікавою).

І лише невелика кількість людей починає запитувати: «А що ми взагалі зробили? Що це було таке? Ось, ми вбили Бога… І що ми отримали?».

На що Ніцше відповідає: «Якщо ми вбили Бога, у відповідь ми отримали ніщо».

Людство опинилося в світі, чиї структури звалилися.

Починається Постмодерн, як усвідомлення кризи Модерну.

***

Попередні статті з циклу “Анатомія лібералізму”:

Анатомія лібералізму №1

Сергій Чаплигін: Анатомія лібералізму. Ілюстрація №1

Анатомія лібералізму №2

Сергій Чаплигін: Анатомія лібералізму. Ілюстрація №2

Анатомія лібералізму №3

Сергій Чаплигін: Анатомія лібералізму. Ілюстрація №3

Анатомія лібералізму №4

Сергій Чаплигін: Анатомія лібералізму. Ілюстрація #4

Анатомія лібералізму №5

Сергій Чаплигін: Анатомія лібералізму. Ілюстрація #5

Анатомія лібералізму №6

Сергій Чаплигін: Анатомія лібералізму. Ілюстрація №6

Анатомія лібералізму №7

Сергій Чаплигін: Анатомія лібералізму. Ілюстрація №7

Анатомія лібералізму №8

Сергій Чаплигін: Анатомія лібералізму. Ілюстрація #8

загрузка...

Реклама