В перший день роботи, 29 серпня, новий парламент попередньо схвалив зміни до Конституції, які забезпечать скасування депутатської недоторканності. Тепер законність цього рішення має розглянути Конституційний суд, а далі – остаточне голосування і ухвалення в Раді. ІНФОРМАТОР вирішив розібратися, чи дійсно це хороша ідея і як це може вплинути на роботу законодавчої гілки влади.

Скасування недоторканності депутатів – чи не найпопулярніша обіцянка українських політиків. Напевно, нема великих партій, які не обіцяли напередодні виборів «рівність перед законом» для депутатів, але за всі ці роки недоторканність з народних обранців так і не зняли. Для виборців зняття недоторканності теж стало одним з заповітних бажань – чи то через бажання справедливої і не дуже справедливої розправи над депутатами, чи то просто через заздрощі.

Політична агітація партії Віктора Ющенка “Наша Україна Народна Самооборона”

В Україні депутатська недоторканність визначена в Конституції України (ст. 80) та Законі України “Про статус народного депутата України” (ст.27).

Відповідно до чинного законодавства, народному депутату України гарантується депутатська недоторканність на весь період здійснення депутатських повноважень. Він не може бути без згоди більшості депутатів Верховної Ради України притягнутий до кримінальної відповідальності, затриманий чи заарештований.

В країнах Старого Світу у депутатів також є депутатська недоторканність.

Загалом в Європі недоторканність стосується переважно парламентарів, однак у Бельгії, наприклад, недоторканними також є міністри і члени місцевих рад. А от в Нідерландах члени парламенту не мають такого привілею.

В переважній більшості розвинутих країн недоторканність закріплена конституційно, однак у кожній країні є свої особливості набуття недоторканності, її дії та зняття. Імунітет зазвичай діє протягом строку повноважень парламенту з дня обрання чи з дня складання присяги. В Австралії, Іспанії, Ірландії, Мальті та Канаді недоторканність розповсюджується лише на цивільні справи; в Австрії, Німеччині, Латвії та Словаччині – на цивільні та адміністративні правопорушення. Наприклад, в Австрії, Грузії, Туреччині, Франції та Португалії недоторканним є не тільки депутат, а його будинок з офісом.

У Великій Британії, де чи не найдавніша парламентська історія, недоторканність колись мали навіть кухарки або садівники депутата. Тому типовою була ситуація, коли заможні і впливові люди записувалися в прислугу народного обранця, щоб сховатися від британського суду. Але зараз у Туманному Альбіоні недоторканність мають лише депутати – на час каденції та 40 днів до та після.

Британський парламент

Цікаво, що якщо на кандидата в депутати вже заведена кримінальна справа до отримання мандату, то в Польщі, Великобританії, Естонії та Фінляндії кримінальне провадження не зупиняється, а в Данії, Греції, Німеччині, Угорщині та Чехії – зупиняється після набуття статусу, однак може бути продовжене за рішенням парламенту.

На думку Венеціанської комісії Ради Європи у країнах, де дотримуються верховенства права та функціонують демократичні інституції імунітет не потрібен, тому що ризик втручання в діяльність законодавчого органу дуже низький. Водночас, у країнах перехідного типу, де демократія лише на етапі розбудови, депутатів варто убезпечувати від переслідування з політичних мотивів та послаблення законодавчої гілки влади, адже звинувачення висуває судова чи виконавча влада. Також недоторканність захищає опозицію від утисків з боку правлячої більшості, убезпечує членів парламенту від політичних переслідувань та судових рішень з політичних мотивів.

Повернемося до України. У нас склалася така ситуація, що виконавчу владу, тобто новий Кабінет міністрів, важко запідозрити в неупередженості та незалежності. У разі зняття недоторканності ніщо не заважатиме Зеленському «подзвонити Баканову» з приводу незручного для влади депутата і політичного конкурента. Зважаючи на те, що очільники СБУ і ГПУ (Баканов і Рябошапка відповідно) є соратниками президента, то зняття недоторканості з депутатів розв’яже руки «зеленій команді» в узурпації влади і фактичному перетворенню парламентсько-президентської республіки на президентську.

З перших днів роботи Ради стає зрозуміло, що більшість депутатів від «Слуги народу» під час ухвалень рішень в парламенті фактично є «прокладками» між Зеленським/Разумковим/Стефанчуком і відповідною кнопкою для голосування на місці депутата. Після зняття недоторканності лялькові депутати взагалі опиняться у ще більш слабкому становищі ­­– на них тепер можна буде тиснути, використовуючи інші гілки влади, та елементарно шантажувати кримінальними провадженнями.

Віцеспікер Руслан Стефанчук і спікер Дмитро Разумков

Крім того, бажання Зеленського підпорядкувати собі Національну гвардію свідчить про те, що чинний президент зі своєю командою вже з перших днів хоче отримати якомога більше влади.

Депутатська недоторканність в країнах ЄС та США покликана захистити народних обранців від впливу на їхню професійну діяльність. Так само і в Україні – вона необхідна, щоб гарантувати законодавчій гілці влади незалежність і безпеку для опозиційних депутатів. Безумовно, депутати як і всі інші громадяни мають нести відповідальність за здійснені прапопорушення. У попередньому скликанні знімалася недоторканність з Борислава Розенблата, Ігоря Мосійчука, Максима Полякова, а Олесь Довгий взагалі сам демонстративно пропонував зняти з нього імунітет. Але, як бачимо, жодного з колишніх нардепів так і не було притягнуто до відповідальності, бо, вочевидь, подібні процедури могли бути банальним політичним тиском і шантажем.

Мабуть, варто було б грамотно обмежити недоторканність лише на певні категорії правопорушень, але при цьому створити умови для притягнення депутатів до відповідальності за інші злочини. Крім того, для балансу гілок влади необхідний закон про імпічмент, який обіцяли ухвалити депутати ще минолого скликання. А за умови створення Антикорупційного суду і незалежної роботи НАБУ, САП, ДБР буде більш ніж достатньо механізмів притягнення депутатів та інших чиновників до відповідальності і справедливого покарання.

Які б аргументи не наводили “слуги народу” і їхні прихильники, але політична реальність свідчить про те, що скасування недоторканності депутатів швидше призведе до ще більшого нехтування законами, ніж до торжества справедливості і рівності всіх перед законами.

Депутатський імунітет покликаний унеможливлювати переслідування з політичних мотивів і захищати від тиску з боку силових структур, підконтрольних чинній владі. Недоторканність депутатів є таким собі запобіжником, а парламент – стримуючою силою як у часи панування Януковича і «Партії регіонів», так і під час президенства Порошенка, коли головним прокурором країни був кум президента. І коли українці обурюються тим, що одіозні політики на кшталт Шуфрича чи Медведчука досі не за ґратами, то може проблема не в недоторканності депутатів, а в тому, що ми від виборів до виборів продовжуємо обирати в парламент негідників?

Дмитро Шутаєв

Також радимо прочитати наш матеріал про те, як чинна влада намагається позбавити мандата законообраного депутата Сергія Рудика.

 

загрузка...